17 серпня 2013 року

17 серпня 2013 року до улюбленої школи завітав випускник 1951 року Сергій Кривцун з донькою Наталею, зятем і 2 онуками. Сергій Макарович Кривцун - один із найстаріших і найулюбленіших випускників нашого інтернату, у січні 2014 року йому виповниться 83 роки.

Сергій Макарович закінчив Одеський державний інститут іноземних мов. Декан факультету громадських професій Бєльського педінституту, відмінник народної освіти Молдови, Лауреат Всесоюзної художньої творчості трудящих.
У 8 класі він так зіграв роль Простакової в "Недорослі" Фонвізіна, що п'єса вийшла на обласний огляд, де члени журі довго не могли повірити, що роль виконувала не доросла жінка, а учень. Кілька людей спеціально прийшли за лаштунки, щоб подивитися, як він зніматиме грим і переодягатиметься! Переконавшись, що їх не обдурили, щиро вітали Сергія з талантом і успіхом.
Пізніше Кривцун вивчив горьківське оповідання "Мати" з циклу "Казки про Італію" і на шкільних вечорах читав його так, що багато жінок плакали, а дехто в найдраматичніший момент навіть непритомнів. А його старий-бухгалтер із чеховського "Ювілею" викликав захоплений вереск малечі та гомеричний регіт старших вихованців, навчально-виховного та обслуговуючого персоналу. Аналогічна реакція була і на оповідання українського письменника-гумориста Остапа Вишні "Бенгальський тигр".
В Одеському державному педагогічному інституті іноземних мов, куди Сергій вступив після інтернату, він був неодмінним учасником самодіяльності - грав ролі у великих виставах, а на самодіяльних студентських концертах зі своїм однокласником Женею Поздняковим вів модний тоді парний конферанс.
Після інституту Сергій поїхав за розподілом викладати англійську мову в Тернопільське село Білобожниця. Там він одружився, у нього народилися дві доньки, а потім, закінчивши в Одесі дворічні курси підвищення кваліфікації, став викладачем англійської мови в педагогічному інституті м. Бєльці, Молдова. Коли ректорат інституту виявив сценічні дані Кривцуна, його швидко було призначено деканом факультету громадських професій. Потім він за сумісництвом був ще й директором міського будинку актора.
У своєму інтерв'ю газеті "Власною персоною" напередодні 55 річного ювілею утворення інтернату на запитання "Що допомагає не розгубити дружбу шкільних років? Сергій відповів: "Ми пережили разом сирітство. Війна нас зробила рано дорослими. А якщо врахувати, що наш 6-й клас був найстаршим, то ми відчували відповідальність за всіх, хто молодший. Ми були командирами для них. Ось так і почав створюватися міцний і дружний колектив класу і школи"
Сергій Макарович відвідує інтернат на всі його ювілеї, а цього разу він приїхав познайомити своїх онуків із місцем, де він мужнів, виховувався і вперше знайшов друзів на все життя. З любов'ю і гордістю він показував своїм рідним школу, шкільне подвір'я, свій клас, згадував своїх шкільних товаришів, з якими він підтримує дружні зв'язки й дотепер, педагогів, участь у роботі драматичного гуртка, роботу вихователем у літній час під час навчання в інституті.
Сергій Макарович, звісно, привів свою родину до музею школи, створеного його однокашниками напередодні 55-річчя школи на основі збережених фото, листів, малюнків, спогадів. Тут він, розглядаючи світлини далеких років, знову почувався хлопчиськом, читав вірші, пританцьовував і навіть трохи хуліганив.
Роки минають, у січні 2014 року Сергію Макаровичу виповниться 83 роки, але "не старіють душею ветерани" і сьогодні Сергій Макарович тішить своєю творчістю ветеранів війни та праці м. Бєльці. Його енергії, молодому запалу та юнацькому ентузіазму можна позаздрити!
Міцного Вам здоров'я, Сергію Макаровичу, Ви завжди бажаний гість у школі!