Побаранчук Федор Матвійович

"Перший вихователь випускників 1953 року - Побаранчук Федір Матвійович. Саме він допоміг встановити в класі стосунки дружби і товариства, стосунки рівності і братерства - ті самі стосунки, які пов'язують нас воєдино ось уже шістдесят років. А могло бути по-іншому, адже в наш клас прийшли хлопці, багато з яких у своєму колишньому житті більше звикли до стосунків, коли всім керує сильний, а спірні питання вирішуються силою кулака. Федір Матвійович першим побачив цю небезпеку і допоміг нам із нею впоратися. Не моралями, не примусом, а прикладом і своїм незаперечним авторитетом. Нам хлопчакам подобалася його величезна фізична сила. Одного разу він у серцях гримнув по столу кулаком і на очах усього класу... пробив стіл наскрізь. А була в нього тільки одна рука. Другу він втратив під час війни. Кажуть, пораненим потрапив у полон, від гангрени міг померти, і ось тоді лікар, який опинився в цьому ж фашистському таборі, забрав йому руку. Операцію виконали на землі за колючим дротом, без наркозу та інструменту, просто знезараженим на багатті ножем, але Федір Матвійович не тільки витерпів цю жахливу операцію, а й зумів втекти з полону до партизанів, і продовжував бити фашистів. Ось за це ми його любили. А ще за те, що у важкий перший рік навчання, коли в класі було так холодно, що в чорнильницях замерзало чорнило, він, людина з однією рукою, навчив нас шити рукавиці (і кожен із нас під його керівництвом справді пошив собі рукавиці й тим уберіг від обмороження руки)."

Зі спогадів Ігоря Шварца, випускника 1953 року