#Звіт_про_допомогу

Богдану 24 роки. Він - морпіх із Волині. 

   У лавах ЗСУ з 2022 року. Сам пішов захищати рідну землю. Весь час на передовій, у морській піхоті. В одному з боїв на Курахівському напрямку прилетів снаряд у бліндаж. Богдан нічого не пам’ятає — був без свідомості. Мінно-вибухова травма. Обличчя, тулуб, кінцівки — множинні уламкові поранення. І найстрашніше — це обидва ока. Проникаючі поранення, опіки повік, кон’юнктиви, рогівки...     

   Його шлях до нас був довгим: Дніпро, потім Вінниця (численні операції, стабілізація стану). І нарешті  Одеса… Але шанси на збереження предметного зору є і досить високі. Тут потрібен час, поетапність і довга, клопітка праця лікарів.

Наразі Богдан отримує консервативне лікування та чекає на донорську рогівку. Пересадка вже найближчим часом. Спочатку буде зроблена операція тільки на одне око, але головне, що є надія повернути зір!

Паралельно я дізнався ще одну деталь: колись Богдан працював на будівництві нового корпусу клініки Філатова, тієї самої клініки, яка тепер активно допомагає в його лікуванні. Вірите в символіку таких історій? Я — вірю.

    А ще в Богдана є донечка. Їй лише три тижні, вона ще зовсім крихітна. І я сподіваюся, що наш Герой побачить свою малечу. Не силует, не розмиті контури. Ні, я вірю, що Богдан впевнено зможе зазирнути в її очі,  помилуватися її усмішкою, спостерігати за її зростанням. І в цьому буде також заслуга Одеського ліцею «Ланжеронівський», який не залишається осторонь потреб наших поранених бійців. 

Завдяки допомозі освітнього закладу сплатив та передав для відділення, де проходить лікування Богдан, камеру для зберігання стерильних виробів «Панмед-1М зі скляним сектором» вартістю 19 950 грн.

    Дякую усім, хто поруч. Кожному, хто допомагає, щоб наші поранені герої мали шанс. Шанс на зір, шанс на життя, шанс побачити своїх дітей...

Допомагаємо, бо наш з вами фронт тут, у тилу, бо це наші люди, наша перемога, наше майбутнє...