Леонід 42 роки, позивний «Батя»
Коли почалась війна, пішов добровольцем. Без коливань, без військового досвіду, без навчання — просто взяв і став на захист. Водій з Миколаївщини, батько, чоловік, людина, яка не ховалася. Його побратими звали його “Батя” — не через вік, а через характер. Надійний, спокійний, той, хто тримає всіх поруч.
26 червня 2024 року все змінилося. “Батя” разом з групою зайшов на позицію, щоб замінити інших. Вони зайшли — і не вийшли. Одразу почався мінометний обстріл. Осколки влучили в ногу. Поранення, втрата часу, довга евакуація. До лікарні він потрапив лише наступного дня.
Тепер уже майже рік — лікарні, перев’язки, біль і терпіння. Але він не втрачає гідності. Не скаржиться. Тільки каже: “Ми мали зайти. Ми зайшли”.
Леонід отримав мінно-вибухову травму з відкритим ураженням кісток. Йому був встановлений апарат Ілізарова – це потрібно для того, щоб йому наростити 7,4 см кістки. Це займе близько 80-90 днів. Далі ще одна операція, щоб забезпечити повне зрощення.
Його шлях до відновлення — довгий і складний, але він тримається гідно!
Завдяки допомозі Одеського ліцею «Ланжеронівський» сплатив та передав для нашого Героя затискач з прорізью для апарата Ілізарова на суму 5 250 грн
Також для відділення судинної хірургії придбав одноразові головки для Електродерматома на сумму 8 855 грн.
Щира вдячність учительському складу, учням та їхнім батькам за вашу небайдужість і допомогу в лікуванні наших поранених Героїв.
Щиро вдячний кожному, хто допомагає!
Разом ми — тил, який тримає! 
